Комплексне мікробіологічне дослідження матеріалу з зіву на аналізаторі. Антибіотикограма та антимікотикограма

Дослідження виявляє бактерії та гриби, що спричиняють запальні процеси в горлі. Аналізатор ідентифікує мікроорганізми з поверхні мигдаликів і задньої стінки глотки та визначає, чи є серед них патогенні або умовно-патогенні збудники у клінічно значущій кількості. Це може бути причиною тонзиліту, фарингіту та інших запалень верхніх дихальних шляхів.

Аналіз допомагає встановити природу болю в горлі, частих ангін, дискомфорту та нальотів на мигдаликах. Окремо дослідження виявляє гриби роду Candida, які спричиняють кандидоз ротоглотки (молочницю). Це важливо для пацієнтів зі зниженим імунітетом та після тривалого прийому антибіотиків. Точна ідентифікація збудника допомагає відрізнити стани, що потребують антибіотиків, від тих, де вони не потрібні.

До результату додаються антибіотикограма та антимікотикограма. Для бактерій визначають чутливість до антибіотиків, а для грибів до протигрибкових препаратів. Це дозволяє лікарю призначити цілеспрямоване лікування, особливо при хронічних та рецидивних запаленнях горла, коли стандартна терапія не дає стійкого результату.

Правильна підготовка підвищує точність дослідження матеріалу із зіву.

• Матеріал беруть натще або не раніше ніж через 2-3 години після їжі та пиття.
• Зранку до взяття мазка не чистіть зуби, не полощіть рот антисептиками, не використовуйте льодяники, пастилки та спреї для горла.
• За 2-3 години не паліть і не жуйте гумку.
• Не призначайте дослідження під час прийому системних антибіотиків та місцевих антисептиків. Оптимально здавати до початку терапії або через 10-14 днів після завершення курсу.
• Взяття мазка проводить медичний працівник стерильним тампоном із поверхні мигдаликів та задньої стінки глотки.

У нормі у зіві присутня звичайна мікрофлора верхніх дихальних шляхів без надмірного росту патогенних бактерій та грибів. Виявлення значущої кількості патогенного збудника на тлі симптомів свідчить про інфекційний процес. Слід враховувати можливість безсимптомного носійства, тому результат завжди оцінюють у комплексі з клінічною картиною. Кількісні критерії значущості залежать від лабораторії та методу, а інтерпретацію проводить лікар.