Раково-ембріональний антиген (РЕА)

Раково-ембріональний антиген (РЕА) це білок, який у великій кількості виробляється тканинами плода під час внутрішньоутробного розвитку, а у дорослих присутній у крові лише у незначній кількості. Його рівень підвищується при низці злоякісних пухлин, насамперед при колоректальному раку (раку товстої та прямої кишки).

РЕА є універсальним маркером для спостереження за пацієнтами з раком кишечника: його визначають до лікування для оцінки прогнозу, після операції для контролю радикальності, а надалі регулярно для раннього виявлення рецидиву чи метастазів. Зростання РЕА нерідко випереджає клінічні прояви повернення хвороби. Маркер також може підвищуватися при раку шлунка, підшлункової залози, легень, молочної залози та яєчників, тому його застосовують у комплексному моніторингу різних пухлин.

РЕА не є строго специфічним. Помірне підвищення спостерігається у курців, а також при доброякісних станах: виразковому коліті, хворобі Крона, панкреатиті, цирозі печінки, бронхіті та виразковій хворобі. Тому для первинної діагностики раку у здорових людей РЕА не використовують. Результат завжди оцінюють у динаміці та в комплексі з колоноскопією, візуалізацією й клінічною картиною.

• Кров здають натще після 8 годин голодування, дозволяється пити чисту негазовану воду.
• За добу до аналізу уникайте жирної їжі, алкоголю та значних фізичних навантажень.
• Дуже важливо: куріння суттєво підвищує рівень РЕА, тому курцям слід утриматися від паління щонайменше кілька годин до аналізу, а лікаря варто повідомити про статус курця.
• Бажано здавати кров вранці у спокійному стані.
• Повідомте лікаря про хронічні захворювання печінки, кишечника чи легень.

Референсні значення РЕА залежать від лабораторії та методу, тому орієнтуйтеся на бланк результату. Зазвичай у некурців верхня межа норми нижча, ніж у курців, для яких допустимий рівень вищий. Помірне підвищення можливе при низці доброякісних захворювань кишечника, печінки та легень. Найбільшу цінність має динаміка показника при повторних вимірюваннях. Остаточну інтерпретацію проводить лікар з урахуванням статусу курця та клінічної ситуації.