Адренокортикотропний гормон (АКТГ)

Адренокортикотропний гормон (АКТГ) виробляється передньою часткою гіпофіза і є головним регулятором роботи кори надниркових залоз. Він стимулює синтез та виділення кортизолу, а також частково андрогенів наднирників. Між АКТГ, кортизолом і гіпоталамусом існує тонкий зворотний звʼязок: коли кортизолу мало, гіпофіз виділяє більше АКТГ, а коли багато, продукція АКТГ пригнічується.

Саме тому АКТГ майже завжди досліджують разом з кортизолом. Таке поєднання дозволяє визначити рівень, на якому виникло порушення. Наприклад, високий кортизол при високому АКТГ вказує на проблему гіпофіза, а високий кортизол при низькому АКТГ на патологію самих надниркових залоз. Аналогічно при недостатності наднирників рівень АКТГ допомагає відрізнити первинне ураження залоз від збою на рівні гіпофіза.

Лікарю АКТГ необхідний для диференційної діагностики хвороби та синдрому Кушинга, різних форм надниркової недостатності, а також для виявлення ектопічної продукції гормону пухлинами. Через виражений добовий ритм та нестабільність молекули результат завжди оцінюється з урахуванням часу забору і клінічної ситуації.

• Кров здають натще, після 8-12 годин голоду, дозволено пити воду.
• Забір проводять у ранкові години, стандартно з 7:00 до 9:00, коли рівень АКТГ найвищий. За потреби оцінки добового ритму лікар може призначити додатковий вечірній зразок.
• АКТГ є дуже нестабільним гормоном, тому забір та транспортування крові потребують особливих умов: пробірка з антикоагулянтом, охолодження та швидка доставка у лабораторію. Здавати аналіз варто безпосередньо у лабораторії, що працює з цим тестом.
• За добу уникайте інтенсивних фізичних навантажень та стресу, не вживайте алкоголь, не куріть щонайменше за годину до забору. Перед аналізом бажано спокійно відпочити 20-30 хвилин.
• Повідомте лікаря про прийом глюкокортикоїдів та інших гормональних препаратів, оскільки вони безпосередньо впливають на рівень АКТГ.

Рівень АКТГ залежить від часу забору крові через виражений добовий ритм: ранкові значення вищі за вечірні. Конкретні референсні межі визначаються методом і реактивами лабораторії та наводяться у бланку результату. Сам по собі показник АКТГ малоінформативний і завжди трактується у парі з рівнем кортизолу, що дозволяє локалізувати причину порушення. Через нестабільність гормону та вплив преаналітичних умов інтерпретацію має проводити лікар, нерідко у межах спеціальних функціональних проб.