Мікробіологічне дослідження секрету простати. Антибіотикограма

Мікробіологічне дослідження секрету простати з антибіотикограмою це посів секрету передміхурової залози на поживні середовища. Аналіз виявляє бактерію, що спричинила запалення простати, оцінює ступінь обсіменіння та визначає чутливість збудника до антибіотиків. Це одне з ключових досліджень при діагностиці бактеріального простатиту.

Посів виявляє типових збудників простатиту: кишкову паличку та інші ентеробактерії (клебсієла, протей), ентерококи, стафілококи, синьогнійну паличку. Дослідження допомагає підтвердити саме бактеріальну (інфекційну) природу простатиту і відрізнити його від абактеріального (запального чи незапального) синдрому хронічного тазового болю, які потребують різного підходу до лікування. Класичний посів орієнтований на аеробну флору і не є основним методом виявлення хламідій чи мікоплазм.

Антибіотикограма має тут вирішальне значення. Тканина простати погано проникна для багатьох антибіотиків, а простатит схильний до хронічного і рецидивного перебігу, тому лікування часто тривале. Точний підбір препарату за картою чутливості значно підвищує шанси на одужання та зменшує ризик переходу хвороби у хронічну форму.

Підготовка. Секрет простати отримує лікар уролог шляхом масажу передміхурової залози. Для достовірного результату важлива правильна підготовка.

• За 3 до 5 днів утриматися від статевих контактів та еякуляції.
• Матеріал бажано здавати до початку прийому антибіотиків або через 10 до 14 днів після завершення курсу.
• Напередодні провести гігієнічний туалет зовнішніх статевих органів.
• Перед процедурою рекомендовано спорожнити сечовий міхур.
• Повідомити лікаря про загострення геморою, тріщини або інші стани, що можуть бути протипоказанням до масажу простати.

Забір секрету виконує лікар. Іноді замість прямого збору секрету використовують посів першої порції сечі, отриманої одразу після масажу простати.

Секрет простати у нормі практично стерильний або містить незначну кількість умовно патогенної флори, що може потрапляти з сечовивідного каналу. Виявлення збудника у діагностично значущій кількості свідчить про бактеріальний простатит. Порогові показники росту та їх трактування залежать від способу забору, наявності супутньої флори уретри, клінічної картини та критеріїв лабораторії. Для підвищення точності застосовують порівняння проб (наприклад, сечі до і після масажу простати). Антибіотикограму надають за умови значущого росту, а інтерпретацію проводить лікар уролог.